четвер, 14 травня 2020 р.

Материалы «ВЕКа»: под Аксеновым «зашаталось кресло»

 
Судя по всему, совсем плохи дела в России и, кроме перманентной, но в последнее время крайне обострившейся войны «башен Кремля» в Москве, аналогичные события развернулись в оккупированном РФ Крыму.
Аксеновым в Москве никогда особенно были недовольны, так, более-менее нормальный исполнитель и все.
«Масла в огонь» обычно подливали материалы о кражах денег, выделяемых на Крым, особенно это касалось инфраструктурных проектов, но в последнее время они особенно не встречались, понятно, хотя желающих скинуть Аксенова всегда было достаточно, но казалось - время сейчас такое, не до этого.
Это оказалось не так, и в условиях жесточайшей борьбы за власть и все уменьшающиеся за финансовые ресурсы в России, о «хозяине Крыма» и полагающуюся к должности денежную ренту кое - кто вспомнил, да как – вывалив в открытый доступ компромат, прямо указывающий: украли.
О таких компрометирующих материалах указывается на интернет-ресурсе Новости Севастополя:

 
Сложно сказать откуда Общественно-политическое обозрение «Век» получило нужную информацию и где набралось смелости для нанесения будущего удара по Аксенову, основанного на данных своих источников. А также на публикациях в социальной сети Facebook, по сути обвинив Аксенова в сговоре с сопредседателем общественной организации «Деловая Россия» Андреем Назаровым и директором Ялтинского международного экономического форума Фонда Рустама Муратова, в результате чего при организации и подготовке пресловутого Форума в 2018 году было украдено 30 млн. рублей.

Причем, что интересно, подробненько так написали, четко подводя «вышеуказанную группу лиц» к ряду статей УК РФ.

Понятно, что судя по будущим материалам «Век» основные претензии могут быть выдвинуты к Муратову, тем более, что согласно инсайдерам, он всегда учитывает свой «финансовый» интерес при реализации проектов, особенно финансирующихся из бюджетных средств.

Набольший вопрос заключается в том, имеет ли «Век» реальное документальное подтверждение изложенным фактам или нет и если да, то пустит ли их в ход.

Чтобы об этом не гадать, проще посмотреть, как события будут разворачиваться далее.
В любом случае, даже на основании опубликованного, шум однозначно поднимется, ведь расхитители покусились на «священную корову», Форум для Кремля имеет крайне важный политический характер и находится под патронатом Администрации Президента РФ.

Тем более, что в России сейчас серьезнейшие экономические и политические проблемы, в таких условиях «стрелочники» просто необходимы, а Аксенова в Кремле действительно не очень любят, что делает его весьма удобной фигурой для освещения в СМИ громкого расследования, народу такое понравится, да и сумма для дефицитного крымского бюджета немалая.

В общем зашаталось кресло под «хозяином Крыма», в принципе и немудрено, на его место претендентов хоть отбавляй, за которыми к тому же крайне серьезные группы влияния стоят.

А вот общественно-политическому обозрению «Век» в любом случае – спасибо, приоткрыл завесу тайны, с какими целями и под чьим покровительством это было сделано в общем то и не важно.

И, кстати, почему-то кажется, не тронет Аксенов издание, побоится, помните - время сейчас такое.

Источник: sevnews.info

четвер, 7 травня 2020 р.

Братні обійми Росії, або «благодатні кулаки» РПЦ в Україні: Як українські спортсмени пропагують державну зраду



Тетяна Деркач, спеціально для Духовного фронту

В Україні скандал. 5 травня вийшов фільм «Здрастуй, брате! Христос воскрес», знятий росіянами. Неймовірний набір кічу, маніпуляцій та демагогії, який продовжує політику «треба просто припинити стріляти».
Росія, якій дали по зубах на Донбасі, мабуть, вирішила використати так звану «м’яку силу», тобто, гуманітарні акції. І для демонстрації не знайшла нікого кращого, аніж боксери. Попередня акція з доставки гуманітарної допомоги в Києво-Печерську лавра, як ми знаємо, прогнозовано провалилась. До того були пробні кулі у вигляді блогерів-коучів-реперів (пам’ятаєте скандал з Іриною Хакамадою?).
Тепер Росія спробувала пролізти в мізки українців через спорт. На наше щастя, ця спроба була недолуга та провальна. Саме через те, що героями вибрали боксерів.
З української сторони акторами цього фарсу виступали очільник УПЦ МП митрополит Онуфрій, митрополит Запорізький Лука та два боксери – Олександр Усик та Василь Ломаченко. З російської – боксер Олександр Трубніков, чемпіон Росії з рукопашного бою Олексій Назаров та представники РПЦ – єпископ Лівенський та Малоархангельський Нектарій та ігумен Силуан, настоятель Корсунської Князь-Володимирської чоловічої пустині (Орловська єпархія РПЦ).
Тізер фільму з’явився ще 2 місяці тому. В прев’ю було написано, як українські боксери дружать з російськими та «в нелегкі часи для канонічної православної церкви України …залишаються відданими Богові, вірі, вітчизні». Про яку «вітчизну» мова – мовчок. Може, в самому фільмі нам розкажуть?
Та де там!
Є таке грубувате поняття – «корисний ідіот». У такої людини, зазвичай, або примітивний кругозір, або відсутність певних етичних установок, або розумовий інфантилізм, або наявність власного егоїстичного інтересу щодо теми, де від нього вимагають морального вибору. Наприклад, Усик став абсолютним чемпіоном світу не де-небудь, а в Москві. Ну, там солідна кормова база, що вже там приховувати. Це взагалі ключовий момент для багатьох спортсменів або співаків – йти на маячок ринку збуту.
Не знаю, скільки грошей було вкладено в цей лубок, але за сутністю він виявився дуже дешевим. Герої плутаються в риториці, говорять абсолютно протилежні речі, протирічать попереднім ораторам, маніпулюють та займаються відвертою демагогією. Це вже не говорячи про їхнє вкрай специфічне розуміння християнства та проявів християнської віри. Коротше кажучи, чудовий майстер-клас, як не треба робити, щоб не виглядати в кращому випадку дурнем, а в гіршому – зрадником свого народу.

Розберемо ключові меседжі цього шедевру.
В якості затравки багато часу режисери приділили доказам підвищеної православності боксерів. Ломаченко неодноразово повторює, що на змагання отримував благословення священника (цікаво, таке ж, як бойовики «ДНР» від полкових капеланів УПЦ МП?). Його російський колега Олександр Трубніков з натхненням розповідає, що перед змаганнями треба обов’язково причаститись. І коли він програв один бій, священник йому пояснив, що програш стався через те, що боксер не причастився. Гадаю, всі зацінять цю язичницьку прикмету (інакше це назвати не можна). А Усик розповів, як після програного бою наїхав на Бога, і одразу побачив видіння, як у небі впало три зірки.
Є дуже кумедні моменти, коли, наприклад, Ломаченко каже, що для нього бокс – це не бізнес, а спорт. Непогана мотивація для людини, яка, за інформацією порталу MixSport, який пов’язують з Володимиром Кличком, до 2018 року заробляла близько 1 млн доларів за чемпіонський поєдинок, а після підписання контракту з транслятором ESPN+ гонорар за бій виріс до 2-3 млн. За вирахуванням комісій та податків сума його статків дорівнює 4 млн. доларів, стільки ж дісталось його батькові. Звичайно, не порівняти з мільярдером Новінським, проте за безплатно Ломаченко на ринг не виходить. Але ж як тепер шляхетно та духовно виглядає людина, яка все своє життя присвятила, вибачте за натуралізм, добре оплачуваному мордобою.
Потім сюжет плавно переходить на головне – тему примирення українців та росіян. Власне, саме заради цього і було знято фільм. Починає пан Усик, який каже, що «ми завжди були гнаними», і цитує митрополита Онуфрія: «яку віру гонять – там і треба бути». Як відомо, кейс гонінь на «єдину канонічну церкву в Україні» зараз дуже розкручений. Але кремезний дядько Усик, який робить бровки доміком та розповідає про гнану віру та церкву – неймовірне видовище. А не так давно він хвалився, що митрополит Онуфрій дозволив його бити політиків, тільки кістки не ламати…
Далі на сцену виходить духовна особа – митрополит Онуфрій, який говорить, що він за все добре проти всього поганого, тобто, за любов до ближнього на всій земній кулі (до речі, такі банальності – давня фішка митрополита, але піпл хаває). Особлива любов, каже Онуфрій, має бути «між нами, русскімі людьми, які походять зі спільної купелі Давньої Русі. Ми єдині по крові та по вірі». «Ми, русскіє люді». Так ми вийшли з тієї купелі як одновірці чи як один етнос? Ой, я забула, кого питаю…
Далі митрополит м’яко починає підводити глядача до «логічного», але абсолютно маніпулятивного висновку: якщо хочете блага своїй землі та своєму народові – треба жити в мирі з іншими «русскімі людьмі». Мовляв, Божа благодать – тільки у смиренних. А гордий хоче показати, що він найкращий, найрозумніший тощо. Свідомо чи несвідомо, митрополит Онуфрій підміняє побутові стосунки між родичами або сусідами, та відносини між країнами. До речі, подейкують, що смиренний імідж самого митрополита – дута мильна бульбашка, але то окрема історія.
Не встигає митрополит довести свою думку до кінця, підключається Ломаченко і одразу ж спростовує меседжі владики. Виявляється, якщо хтось ображає твою сім’ю, друзів, забирає у тебе дім, то не можна стояти і нічого не робити. А потрібно встати на сторону добра, і це – оте саме «добро з кулаками». Слідом прибігає митрополит Запорізький Лука і взагалі все заплутує: мовляв, сила Божа в немічі здійснюється. Особливо кумедно це повчання виглядає в фільмі про боксерів, яких тепер хочеться обійняти та плакати.

Глядач починає їхати дахом: так всіх любити, щоб все було добре (Онуфрій), або захищати з кулаками (Ломаченко), або залишатись в немочі (Лука)? Таке враження, що зроблено невдалу нарізку кадрів та думок, які один з одним логічно несумісні. Про кого вони всі? Про боксерів? Про сім’ю та друзів? Про народи? Про країни? Змішались в купу коні, бджоли…І тут Лука згадує спільну з Ломаченком поїздку в Єрусалим, де патріарх Феофіл ІІІ повчав героїв нашого шедеврального фільму, що, виявляється, сила потрібна для захисту своєї батьківщини, віри, церкви, сім’ї, а не просто для вбивства. Феофіл, що ти робиш, припини!
До речі, судячи з кадрів, росіянин Трубніков задля зйомок з Усиком приїхав до Києва. «Немає такого – росіянин він чи українець – він просто наш брат», – каже він. Цікаво, коли Росія готувала анексію Криму та фінансувала «***ські народні республіки» – вона теж так думала? Коли російське телебачення розповідало про розіп’ятих укрофашистами хлопчиків, демонізувало та дегуманізувало українців – воно теж мало на увазі братів? Коли Росія на Донбасі кинулась захищати «русскій народ» – то від кого вона його захищала? Від іншого «русского народу»?
Ще один шедевр Ломаченка: «мені сказали, що це країна (Росія), яка воює з нашою країною». У нього, мовляв, в голові це не вкладається (знайшов чим здивувати). Вдови та сироти українських захисників чудово розуміють, хто з ким воює, а у Ломаченка на елементарні розумові процеси не вистачає батарейки. «Ми адіннарот» – ключовий висновок цього ватного совка 1988 року народження, який, бач, в дитинстві не розрізняв Україну, Росію або Біларусь. Вся його примирлива логіка будується на особистих позитивних контактах з друзями-росіянами та родичами. Українці дійсно можуть підтримувати таке спілкування з росіянами, але за єдиної умови: «жодного слова про політику». Такого ж принципу притримується і Усик: «я спілкують не з нацією, а з людиною». Цікаво, він хоч раз спробував походити по сайтах типу «Новоросії», «Антифашиста» або «ДНР-новин»? Хоч раз послухав українців, чиї колишні друзі та родичі з-за поребрика з 2014 року виливали на «братів» тонни ненависті та прокльонів? Поспілкувався з кримчанином Олегом Сенцовим, який відсидів у російській тюрмі за те, що не хотів миритися та любитися з державою, яка підло захопила частину його батьківщини? З усіма тими переселенцями, хто був вимушений втікати з зон анексії та окупації, втративши все, що було надбаного протягом життя? У них відібрали той самий дім – піде Ломаченко силою його повертати? Але не дивуємось цьому всьому, бо невизнання Росії країною-агресором – це теж фішка УПЦ МП. Причому принципова.
Далі вступає митрополит Онуфрій, який вирішив розібратись з націоналістами. Як відомо, у нас же націоналістами можуть бути лише українці, які себе вважають кращими. Правду каже владиченька: росіяни ніколи не ставили себе вище інших рівноправних народів. Хохлів, бульбашів, абреків, чучмеків, чурок, чорномазих, хачів… «Початок війни – розділення». Тобто, націоналісти почали розділення. Отакої. «Козли, які заважають здоровим людям жити».
Митрополит Онуфрій, намагаючись максимально звузити та дискредитувати поняття «патріотизму», вдається до підміни, яка зрозуміла невеликому колу віруючих. Так, він вже неодноразово робив цей вкид, що патріотизм походить від слова «патре» – «батько» (ну, хоч не «падре»). А отже, в міфології митрополита Онуфрія, патріот – це той, хто любить своїх батька та матір. Важко сказати, чи свідомо Онуфрій маніпулює, але насправді патріотизм походить від грецького слова πατρίς (або πατρίδα) – Батьківщина. У той час як батько – πατήρ (πατέρας). Це, дійсно, однокореневі слова, але патріотизм – це любов не до батька, а до Батьківщини (землі батьків). Ось вам і маніпуляція: любіть своїх родичів, а не Батьківщину. Цікаво, як цей меседж сприймуть в самій Росії, де патріотизм сакралізовано до абсурду.
І начебто всі вже повірили в онуфрієвську трактовку патріотизму в стилі «моя хата з краю», як приходить Ломаченко і змішує всі карти: найбільші патріоти – спортсмени, бо вони візитівка країни. Та тю. Ми ж думали, що вони – візитівка своєї хати та родичів. І тут такий поворот.

Ну, і вишенька на торті – виступ російських священників. Єпископ Лівенський та Малоархангельський Нектарій видає страшну таємницю: начебто митрополит Володимир Сабодан весь час наголошував на необхідності постійної єдності з РПЦ, і митрополит Онуфрій теж так думає. І весь український єпископат – за єдність з Росією. Ну, слава Богу, нарешті про це сказали відкрито. А то б ми ніколи про це і не здогадувались.
За словами героїв фільму, сьогоднішні «нєстроєнія» походять від людської гордині. Так назвіть цю людину по імені! І все стане одразу зрозуміло. Чи слабО? Кулаки великі, а душонки не вистачає назвати ху є ху?
Дуже багато слів про любов та єдність. Таке враження, що люди живуть у якійсь альтернативній реальності, де все було б прекрасно, якби не ті кляті укронацики. «Треба примусити себе простити один одного, і тоді з’являться не ворожі, а братські почуття». Хочеться спитати Онуфрія, як він це бачить технічно? Адже ж в кінцевому рахунку мова не йде про примирення з сусідами по комуналці – мова про глобальні міждержавні відносини. Як він бачить «примирення» України та Росії? І чому тоді його церковна інституція докладає просто звірячих зусиль на розпалення релігійної ворожнечі всередині України? Не треба ж ходити далеко. Підіть примиріться з Константинополем, який і влаштував оту саму «спільну хрещенську купель» для «трієднава нарота». Зініціюйте процес примирення з ПЦУ, вірні якої теж начебто з вами «адіннарот», ні? Це ж так легко – просто треба примусити себе простити.
Так що всі заклики та «духовні настанови» героїв фільму – не більш ніж беззмістовна демагогія, де від інших вимагається те, що самі вони ніколи не зроблять. Все на що чекають від нас – це приповзти до них конкретно та Росії взагалі на колінах. Ось що таке примирення по-московськи.
І наостанок про хороше. Перший цікавий момент: аніде в роліку не йдеться мова про «ЛНР»- «ДНР». Всі посили направлено на примирення українців та росіян. Це великий промах режисерів, тому що одразу чітко показує, хто є сторонами конфлікту, а хто в цьому замісі – порожнє місце.
Друге: в цьому вульгарно-примітивному спектаклі жодного разу не згадано легенду нашого боксу Віталія Кличка –теж вірянина УПЦ МП. Чи не тому, що він чітко висловився про роль Росії в розпаленні війни проти України? Хотілось би почути думку Віталія Володимировича про патріотичну діяльність Усика та Ломаченка.
Рекомендую організувати демонстрації цього фільму на передовій. Щоб пани Усик та Ломаченко самі презентували свій шедевр у військових частинах. Показати його родичам загиблих українських бійців, яких ховали в закритих трунах – настільки понівечені та пошматовані були їхні тіла. І сказати їм, що це не війна, а просто хтось «ділить портфелі». Цікаво, чи є той же Усик військовозобов’язаним, і що він робитиме, якщо буде війна з відкритим вторгненням Росії на територію України. Невже втече до Криму? І де буде відсиджуватись Ломаченко?
Джерело: duhovnyfront.com.ua




четвер, 30 квітня 2020 р.

Як зашкваритись і вийти сухими з води – майстер-клас від УПЦ МП

Тетяна Деркач, спеціально для Духовного Фронту
Блаженний муж, що не ходить на раду нечестивих,
і не ступає слідом за грішниками, і в зібранні злоріків не сидить
Пс.1:1
Пандемія COVID-19 спричинила великий стрес, а декому взагалі знесла кришу. Карантин вніс болючі корективи в плани віруючих нормально відсвяткувати Великдень та всі свята, що йому передують. Влада попросила жорстко обмежити доступ віруючих до храмів та максимально дезінфікувати «технологію» надання таїнств. Чого це вартувало церквам – всі знають. Але виявилось, що у нас всі церкви рівні, а деякі рівніші. Поки за храмами одних церков слідкувала поліція та велась зйомка, в інших робили, що хотіли. Як наслідок – скандали, пов’язані з найбільшими символами однієї церковної спільноти – Києво-Печерською, Почаївською та Святогірською лаврами. Через відверту дурість церковного керівництва під виглядом проповідей або через їхні адміністративні рішення захворіла велика кількість людей, були летальні випадки.
Коли ця конкретна церковна спільнота (не будемо казати, хто це, але всі знають, що це було слоненятко) зрозуміла, що брехнею приховати власну дурість вже неможливо, і на носі серйозні суспільні наслідки, почались судомні пошуки засобів захисту. Для цього було підключено всі можливі ресурси, які, втім, діяли слабенько. Тоді окрема церковна спільнота, про яку мова, знайшла дуже креативний (насправді, цинічний та нахабний) вихід: долучити до власного захисту всі релігійні організації. І заполірувати цю підтримку на офіційному рівні. Битий небитого везе, як в тій казці.
І от спочатку з’являється заява Інституту релігійної свободи, автори якої, здається, живуть в якомусь своєму альтернативному світі, де релігійні організації – це найсвідоміша, найзаконослухняніша та найчесніша спільнота лише за критерієм додання до назви слова «релігійний». От все, що пов’язане з релігією – біле та пухнасте. Мовляв, всі релігійні організації провели колосальну роботу задля убезпечення віруючих від зараження, займають послідовну позицію по дотриманню санітарних норм і таке інше. А тому побоювання окремих представників влади, що на релігійні свята може статись спалах COVID-19 – безпідставні. І що ВРЦіО робила заклики до віруючих, а значить, вжила необхідних заходів. Тобто, апріорі робиться висновок, що закликати офіційно та вжити заходів – одне й те саме. Начебто у нас немає в релігійному середовищі ані коронаскептиків, ані релігійних фанатиків – ВРЦіО все це повирішувала. Смішно читати. Хто читатиме якісь загальні заклики ВРЦіО, якщо настоятелі на місцях розповідатимуть про те, що COVID-19 видумали богоборці, щоб закрити храми та за допомогою вакцини вживляти віруючим рідкі чіпи? Якщо єпископи запевняють в проповідях, що все одно всі помруть, і не варто боятись померти за Христа від COVID-19? Вибачте, ВРЦіО, але ви трошки перебільшуєте власне значення для віруючих, та наївно прирівнюєте свої публічні декларації до практичних дій.
Ну, і понеслося. Цю заяву моментально підхоплює СПЖ – відомий пропагандистський ресурс, афілійований з «тією самою спільнотою» – УПЦ МП. Одночасно на промосковському сайті (а по сумісництву – зливному бачку) «Вісті» публікується реліз якоїсь «Громадської експертизи», яку презентовано як «спільний постійно діючий проект «Вістей» і Українського інституту стратегій глобального розвитку та адаптації». Там взагалі шабаш за участі МПшних «аналітиків» та одіозних нафталінових спікерів на кшталт Василя Анісімова, які звинувачують якихось «тих» (кого саме?) в розхитуванні ситуації в країні, пояснюють «цькування» політичними спекуляціями місцевої влади напередодні місцевих виборів, в тому, що «хтось» хоче розв’язати громадянську війну, в богоборстві, в тому, що цькування йде через Блок Петра Порошенка та «Народний фронт», який пов’язаний з американськими елітами, яким вигідна релігійна війна в геополітичних розборках з Росією… Що розпалюють ворожнечу якісь «ті», хто афілійований з західними грантодавцями та фінансово інстальований (не падайте!) в майданну конструкцію, створену після 2014 р… Тобто, проти УПЦ МП розпалюють ворожнечу всі ті, кого прийнято йменувати «жидорептілоїдами». І взагалі, всі, хто підтримує публічний інтерес до порушень карантинних обмежень з боку УПЦ МП, можуть бути підбурювачами підпалів храмів. Ну, жодного ж узагальнення, так? Все ж чітко і конкретно, по прізвищам та іменам.
Потім в мережу зливається проєкт звернення ВРЦіО до президента Зеленського, в якому виплескується образа всіх релігійних спільнот на окремих представників влади, які мали обґрунтовані побоювання, що внаслідок святкувань віруючими релігійних свят може статись сплеск заражень. От уявляєте собі, яке нахабство – підозрювати віруючих, які є частиною релігійної спільноти, та які подекуди ломились в храми на церковні свята – в можливому розповсюдженні захворювання, яке до кінця не вивчено, наслідки якого до кінця не прораховані, та панацеї від якого немає, і, мабуть, не буде! Причому текст проекту не відповідає жодним стандартам етики та логіки, а уявні загрози для однієї церкви розмазано тонким шаром на всіх. Виглядає все як погано прихований «заказняк», де релігійні організації втемну втягнуто в брудні ігри однієї окремої релігійної структури.
Одночасно застосовується технологія переведення стрілок: ось дивіться, в «Епіцентрі» людей більше, аніж в храмах, ось в інших конфесіях хтось захворів та помер, а ось лікарів хворіє більше, аніж священників (уявіть собі, вони це вважають логічним аргументом!), ось ми роздаємо гуманітарку нужденним та ковід-тести лікарням, а ось ми прихистили біженців з зони бойових дій… Так ви – спільнота, репутація якої складається з окремих дій окремих осіб, чи у вас кожен відповідає за себе? Та відійдіть в сторону і дайте спокійно покарати порушників – керівництво Києво-Печерської, Почаївської та Святогірської лавр, яке може бути навіть притягнуто до кримінальної відповідальності – адже вже є летальні випадки. Відійдіть – і ми повіримо, що у вас кожен відповідає за свої гріхи. А то однією рукою ми заохочуємо віруючих чхати на карантин, а іншою роздаємо респіратори – то ви на першу руку не звертайте увагу, а тільки на другу!
Християнське розуміння Церкви як Тіла Христового передбачає, що це Тіло пронизане єдиною системою больових рецепторів. І якщо страждає один орган – болить все тіло. Але цей принцип УПЦ МП застосовує дуже вибірково.
Як мова йде про окремі конфлікти через зміну парафіями УПЦ МП юрисдикції – так це, за риторикою спікерів, рейдерство майна всієї УПЦ МП. Перейменування окремих релігійних організацій під брендом УПЦ МП – це гоніння на всю УПЦ МП. Тобто, «нападають» на одну якусь одиницю у складі УПЦ МП – це сприймається як загроза всій структурі. А от якщо мова йде про порушення або навіть кримінальні злочини підлеглих цієї юрисдикції – то «не треба судити всю церкву за окремими випадками!». При цьому вони ж не дають і ці випадки розслідувати як годиться! Де кримінальні справи проти ВСІХ кліриків та єпископів УПЦ МП, які брали участь в анексії Криму та окупації Донбасу? Тільки не треба казати, як це зробив спікер Київської митрополії о.Микола Данилевич, що війну проти України підтримують якісь заборонені або зальотні попи, які не мають відношення до УПЦ МП. Вам їх всіх перерахувати поіменно, з вказанням храму та єпархії? І це не 2-3-5-10 осіб. Де кримінальні справи проти них? Весна прийшла – де посадки? УПЦ МП нахабно на території України висвячує на єпископа кримчанина, який отримав подяку за участь у «кримській весні» – і що? А нічого. «Не розпалюйте, ми за територіальну цілісність». Ми не хворі на рак, це окремі ракові клітини десь там у куточку роблять шкоду. Чи ми сторожі браттям своїм?
Ця «хронічно гнана» юрисдикція десятиліттями розпалювала ворожнечу, нацьковувала своїх віруючих на своїх ворогів (як церковних, так і політичних), брала безпосередню участь у розпалюванні російської війни проти України – і всі інститути свободи релігії мовчали. Як вони мовчали, коли УПЦ МП організувала неперевершений шабаш проти Томосу, Вселенського патріарха та ПЦУ, обливала брудом, паплюжила, демонізувала та дегуманізувала велику кількість населення України, яка прагнула своєї власної визнаної автокефалії, кричала, що дотримання чужих прав є порушення прав її власних… Намагалась знищити імідж України на міжнародній арені, трясучі по кафедрах міжнародних правозахисних інституцій стосами паперів з маніпулятивними описом «масштабних порушень прав віруючих». Абсолютно не стримувала себе у висловах на адресу попереднього президента України Петра Порошенка. А про «боротьбу з сектами» я вже мовчу. Коли цькували протестантів як сектантів – то не було порушення чиїхось прав віруючих? Цій конфесії можна все – порушувати законодавство, закликати до повалення конституційного ладу, благословляти бойовиків «ДНР»-«ЛНР», закидати інформпростір фейками, маніпуляціями та відвертими погрозами, тягати опонентів до суду, закликати до ігнорування карантину – і без жодних наслідків.
І поки захисники релігійних прав та свобод вписуються за цю одну конфесію, яка більш за всіх зашкварилась в порушенні карантину, ця хронічно гнана конфесія спокійненько підготувала пакет зразків позовних заяв проти всіх, хто, на її думку, «розпалює міжконфесійну ворожнечу» – тобто, підтримує увагу суспільства до протизаконних дій цієї церкви. І скоро судова гілка буде перезавантажена такими позовами – і не тільки проти незручних чиновників, які не бажають закривати очі на порушення, але й громадських активістів.
Чудова багатоходівочка, в яку УПЦ МП незрозуміло якими шляхами намагається втягнути всі релігійні організації та правозахисників.
ПЦУ пішла на безпрецедентні, болючі та вкрай дискомфортні кроки задля збереження здоров’я своїх віруючих, не демагогічними заявами, а реальними діями обмеживши свою богослужбову діяльність. І так, за це отримала велику повагу в суспільстві. Чому ми тепер маємо своєю репутацією, за яку ми заплатили велику ціну, прикривати злочини тих, хто взагалі не звик нести жодної відповідальності? Ми не цінимо власну репутацію, чи ми надто цінимо корпоративну солідарність? «Сомоса – покидьок, але він наш покидьок, і ми його прикриємо»? Всім релігійним організаціям ніхто не погрожує підпалами, ніхто не закликає «бити попів» всіх церков. Не треба робити з українців натовп якихось маніяків, які не в стані розрізнити добро від зла, злочинців від постраждалих. Є претензії до однієї конкретної церкви. Яку, до речі, чиновники МОЗу навіть намагались не називати, обмежившись розпливчастими натяками на релігійну спільноту в принципі. І тепер УПЦ МП всім іншим нав’язує хибну думку, що чиновники якраз і мали на увазі всіх. Відмінна маніпуляція, ми зацінили.
Якщо ПЦУ пристане до цього багатоетапного проекту по відбілюванню репутації однієї конкретної релігійної структури, то, на моє глибоке переконання, тоді в країні рухнуть залишки авторитету всієї релігійної спільноти. На яку довіру суспільства, на який статус морального авторитету можуть тоді розраховувати церкви, якщо вони покривають злочини один одного за принципом корпоративної солідарності? Що ми по факту отримаємо? «Ви всі одним миром мазані». Ми не врятуємо репутацію церкви як колективного образу, ми її знищимо вщент саме тим, що погодимось «стояти на стрьомі», тобто, бути співучасниками чужих злочинів або порушень.

Тетяна Деркач, релігійний публіцист, співзасновник проекту Cerkvarium, автор книги «Russian church in hybrid war against Ukraine»
Джерело: duhovnyfront.com.ua

вівторок, 14 квітня 2020 р.

Диверсія РПЦ в Україні. Документ

Минула Вербна неділя. У храмах УПЦ МП проходили служби з масовою участю прихожан, що в умовах нинішньої епідеміологічної ситуації створює серйозну додаткову загрозу поширення інфекції.
Останнім часом служителі УПЦ МП неодноразово публічно закликали своїх прихожан ігнорувати норми карантину, відвідувати богослужіння і причащатися. І як наслідок таких дій, наприклад, в Києво-Печерській Лаврі вже 90 заражених на коронавірус і 2 померлих від цієї хвороби.
У той самий час, за інформацією від священнослужителів УПЦ МП, що мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в самій Росії Данилов монастир, що є резиденцією моспатріарха Кіріла, 8 квітня розіслав циркуляр по всіх російських митрополіях та єпархіях, із зазначенням утриматися від масових заходів в релігійні свята, в тому числі Великодня.
Проводити богослужіння можна тільки за участі духовенства та парафіяльних співробітників з обов’язковим роз’ясненням парафіянам заяви Кіріла про необхідність добровільного затвора (дотримуватися норм самоізоляції та карантину).
При цьому, в рекомендаціях до цього циркуляру йдеться: «керуючись благословенням Святійшого Патріарха, духовенству закликати парафіян до домашній молитві до зняття обмежень, введених владою. Це стосується в тому числі днів Страсної седмиці і свята Святої Пасхи».
Як зазначив предстоятель РПЦ, прихожани закликаються понести ці «тимчасові труднощі заради збереження життя і здоров’я наших ближніх. З метою нагадування відповідного змісту, приклади яких будуть спрямовані з вікаріатства в робочому порядку».
Підтвердженням тому священнослужителі з тимчасово окупованих територій надали зазначений циркуляр, який надійшов в кінці минулого тижня до Шахтинської єпархії РПЦ. У той самий час, вони відзначили, що даний циркуляр не надходив у УПЦ МП, а був тільки розісланий по території Росії і окупованого Криму.
Такі подвійні стандарти РПЦ – на території України прихожан УПЦ МП закликати до відвідування богослужінь в умовах карантину, а в самій Росії давати вказівки максимально дотримуватися карантину і самоізолюватись – слід розглядати як диверсію, спрямовану на погіршення епідеміологічної ситуації в нашій країні.

www.duhovnyfront.com.ua

середа, 25 березня 2020 р.

ПЦУ надасть свої приміщення для лікування хворих. Львівська академія вже готова.

Приміщення, які є в розпорядженні митрополита Київського та всієї України Епіфанія, за потреби будуть надані для прийому хворих. Найближчими днями вони будуть підготовлені, щоби у разі необхідності прийняти потребуючих обстеження чи лікування.
Про це повідомив глава Православної церкви України митрополит Епіфаній у соцмережах.
«Церква – завжди зі своїм народом, навіть у найскладніші часи. Тож і цей непростий період пройдемо пліч-о-пліч разом. Так, як це було в буремні часи Революції гідності, коли Свято-Михайлівський Золотоверхий собор та трапезний храм святого апостола і євангелиста Іоана Богослова першими відчинили свої двері для борців за правду і на певний період стали не лише духовною підтримкою, а й рятівним та надійним прихистком та навіть операційною. Щоб Церква, як і раніше, – допомагала своєму народові, пам’ятаючи настанову Священного Писання: «Носіть тягарі один одного, і так здійсните закон Христа» (Гал. 6: 2)», – зазначив митрополит Епіфаній.
Львівська православна богословська академія вже заявила про готовність відкрити свої двері та надати усі свої приміщення у лікарняних цілях, якщо кількість хворих на коронавірус у нашому місті зростатиме.
У повідомленні також сказано, що християнство – це релігія любові, а для християнина недостатньо тільки вірити, йому потрібно проявляти свою віру.
«Служити Богові – це також служити народові Божому у молитві, у взаємодопомозі та взаємопідтримці. Пам’ятаймо, що тільки ті, хто живуть у любові – живуть з Богом. Нехай Всемилостивий Господь, Лікар душ і тіл, відверне від нашої країни та нашого міста всяке зло і благословить нас здоров’ям тілесним і здоров’ям душевним у час важких випробувань. Нехай кожен із нас пам’ятає, що голгофські страждання Спасителя закінчились Його Воскресінням. Тож і ми перейдемо випробування та труднощі і прийдемо до спільної пасхальної радості!». – йдеться в заяві.

середа, 15 січня 2020 р.

Київську громаду пограбував "Регіональний охоронний союз"

Днями у у Київській місцевій прокуратурі №6 повідомили, що відомоством, спільно зі слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та Головним управлінням Служби безпеки України у місті Києві та Київській області, викрито одного з керівників приватного охоронного підприємства та службову особу комунального підприємства, злочинна діяльність яких завдала державі збитків на суму понад 1700000 грн.
Розслідуванням встановлено, що у 2019 році посадові особи комунального підприємства  «Київтеплоенерго» уклали з приватним підприємством договір про надання охоронних послуг об'єктів, розташованих на території міста Києва.
У подальшому на підставі затверджених актів надання послуг комунальне підприємство перерахувало на рахунки приватного підприємства понад 40000000 грн бюджетних коштів.
Однак, як встановлено досудовим розслідуванням, виконавцем не надано охоронних послуг на загальну суму понад 1700000 грн, що підтверджується висновками експертиз.
Дії службових осіб комунального та приватного підприємств кваліфіковано за ч.5 ст.191 (розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах) та ч.2 ст.367 КК України (неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки).
Наразі вирішується питання про обрання підозрюваним запобіжних заходів.
Досудове слідство, у ході якого буде також перевірено законність витрачання комунальним підприємством понад 40000000 грн, виділених на охорону інших об'єктів, триває.
У прокуратурі принагідно нагадали, що відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Втім, ситуація із мільйонними збитками, заподіяними столичній громаді таки потребує більш ретельного дослідження з боку громадськості, аби насамперед попередити можливі майбутні втрати. Мова йде, вочевидь, за компанію ПП "Регіональний охоронний союз" та одного з її керівників.
Зокрема, за даними видання "КиевВласть", компанія ПП "Регіональний охоронний союз" була створена в жовтні 2016 року. Засновник, директор і кінцевий власник компанії з 15 січня 2019 року - киянин Роман Павлюк. Раніше бенефіціарами та керівниками компанії були Ігор Дроздов і Іван Скиба. Розмір статутного капіталу компанії - (аж!) 100 грн, і ПП є платником єдиного податку. За 2,5 роки існування компанія змінила 5 адрес, на даний момент її офіс розташований в житловому будинку №2 по вул. Драгоманова.
Раніше це ПП надавало охоронні послуги КП "Укрспецзв'язок", головному управлінню юстиції в Києві, Нацкомісії з цінних паперів фондового ринку та Держслужбі спецзв'язку і захисту інформації. Всього, за даними з публічних джерел, договорів з цими компаніями було укладено на 4300000 грн.
Проте, з'ясувалося, що Роман Павлюк також є директором іще цілої низки охоронних підприємств, зареєстрованих порівняно нещодавно, зокрема: ПП "Шериф-охорона 01", ПП "Шериф-охорона 02", ПП "Шериф-охорона 03", ПП "Шериф-охорона 04", ПП "Шериф -охорона 05 ", а також ПП" Агентство безпеки "Шериф". Засновником всіх перерахованих вище компаній є депутат Київради від фракції "Об'єднання "Самопоміч" Дмитро Стрижов і його дружина Марина.
Також, як загальновідомо, пан Стрижов є власником ПП "Шериф-Комплекс", яким він керував до листопада 2018 року (на цій посаді його і змінив згаданий вище пан Павлюк).
В Є-декларації депутата Київміськради Стрижова зазначено, що він і його дружина володіють корпоративними правами на близько 35 підприємств, які надають охоронні послуги.
Спитаєте навіщо стільки? І будь-який бухгалтер вам відповість: для мінімізації оподаткування, аби лишитися у "комфортній" зоні "єдиного податку"! А ще й для того, аби надати легітимності по суті "підставним" тендерним процедурам. І за цим інструментарієм вимивалися гроші з державного бюджету України в значному масштабі.
Так, у 2016 році ПП "Охоронне підприємство Шериф" Дмитра Стрижова укладало договір з ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал", яке перебуває на балансі Державного управління справами Адміністрації Президента України Петра Порошенка. Вартість послуг становила 2200000 грн.
У 2017 році ПП "Шериф-Безпека", поділивши підряд із фірмою "Сапсан-1" голови Київського регіонального відділення Української федерації професіоналів безпеки Геннадія Насонова, надавала охоронні послуги КП "Київпастранс" - охороняли 43 об'єкти цього підприємства за 6100000 грн.
Більш того, підприємство пана Стрижова було помічене в інших протиправних діях. Зокрема, у 2015 році охоронне підприємство "Шериф" "засвітилося" у скандалі, пов'язаному із крадіжкою цілого кіоску "Союздруку".
Ця мала архітектурна форма стояла в районі метро "Петрівка" навпроти ТРЦ "Городок", а співробітники "Союздруку" згодом знайшли його на сусідній вулиці. При цьому повернути кіоск, на який були всі дозвільні документи, не дозволили саме співробітники охоронного агентства "Шериф", заблокувавши його своїми автомобілями. За словами співробітників "Союздруку", така ситуація мала місце не вперше.
Однак, повернемося до КП "Київтеплоенерго". У лютому 2019 року комунальне підприємство уклало з переможцем тендера ПП "Регіональний охоронний союз" відповідний договір. Однак, у вересні правоохоронці в ході досудового слідства проводили огляд ряду об'єктів КП "Київтеплоенерго" і виявили, що охорона цих об'єктів не здійснюється. У ситуації спробував розібратися депутат Київради від фракції ВО "Свобода Володимир Назаренко, попросивши Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту Київської міськдержадміністрації провести моніторинг закупівлі послуг з фізичної охорони об'єктів КП "Київтеплоенерго".
За словами депутата Назаренка, депутата, в ході досудового слідства проводився огляд об'єктів комунального підприємства, які повинні були бути забезпечені цілодобовою охороною: вул. Народного Ополчення, 18; вул. Шліхтера, 16; вул. Здолбунівська, 5Б; вул. Здолбунівська, 3А; вул. Сокальська, 5А. Однак, як було задокументовано, де-факто охорона за даними адресами не здійснювалася.
"Така ситуація з охороною важливих вузлів КП "Київтеплоенерго" дуже турбує жителів Києва і вимагає негайного втручання з боку міської влади", - наголосив  депутат.

"Єврорепортер"

вівторок, 25 вересня 2018 р.

Корчинський через бізнес дружини «вніс» частину застави за звільнення корупціонера Романа Насірова

Впродовж декількох останніх років лідер партії «Братство» Дмитро Корчинський розв’язав справжню інформаційну війну проти адміністрації та трудового колективу Національної дитячої лікарні «Охматдит». У ній Корчинський під прикриттям боротьби з корупцією використовує Youtube-канал «Всесвітнє броварське телебачення», соціальні мережі та активістів «Братства» для власного самопіару й задоволення низенних проявів марнославства, у т.ч. безглуздими й численними радикальними акціями.
І хоча корупції у цій історії з лікарнею дійсно не мало, проте, активність «ДеКа» (як часто називають пана Корчинського його знайомі) у цьому випадку продиктована явно не бажанням її побороти, а зовсім навпаки – приховати вчинений злочин та унеможливити повернення награбованих мільйонів.
А все почалось з того, що дружина Дмитра - народний депутат України Оксана Корчинська, як заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, в цинічно втрутилася у діяльність підконтрольних Міністерству охорони здоров'я державних установ і підприємств та пролобіювала призначення на посаду керівника Державного підприємства «Укрмедпроектбуд» свого знайомого Дмитра Шутовського. Ну хто звертатиме увагу на те, що в останнього немає 10 річного досвіду роботи, який необхідний за кваліфікаційними вимогами для кандидатів на нині зайняту ним посаду.
Далі більше.
Вказане державне підприємство уклало договір з комерційним Товариством із обмеженою відповідальністю «Альтіс-Констркшен» на будівництво нових корпусів НДСЛ «Охматдит» та перехувало йому за це 48,6 млн. грн. Вказані кошти, ніби-то за згодою ДП «Укрмепроектбуд», потім були перераховані ТОВ «Альтіс-Констркшен» до ТОВ «ТБК Альтіс» та «Авакс ЮА», які... зареєстровані за однією адресою, та мають однаковий номер телефону.
При цьому єдиним засновником «ТБК «Алтіс» була ТОВ «Альтіс-Констракшен», на той час в штаті цього товариства була лише одна (!) людина, а в штаті «Авакс ЮА» - дві (!). Зрозуміло, що ніякої будівельної діяльності вони не могли вести апріорі. Цілком природно, що за таких умов роботи зі зведення нових корпусів однієї з найстаріших вітчизняних дитячих лікарень ніхто не здыйснював, а кошти державного підприємства, звісно були вкрадені та їх досі шукають правоохоронні органи.
Не зважаючи на те, що стосовно вказаного факту на адресу ДП «Укрмепроектбуд» Державною казначейською службою направлялись численні попередження креатура Сянєчки Корчинської пан Шутовський вперто ігнорує будь-які можливості щодо повернення втрачених коштів. Що це? Безкарність, боягузтво, недбалість чи гірше - потурання злочинній змові? Більше того, наприкінці 2016 року Дмитро Шутовський укладає договір на продовження цього будівництва вже з компанією «Термоінжинірінг», яка виграла тендер, не зважаючи на те, що заявила кошторис виконання робіт на 20 відстоків дорожчий, ніж інший учасник.
Більш того, підприємство «Термоінжинірінг» на той час фігурувало у кримінальному проводженні з приводу фіктивного підприємства, ухиленні від сплати податків, і, хто б сумнівався, теж не мало власних складів, офісів, співробітників тощо. За вищевказаним тендером «Термоінжинірінг» отримало за виконання робіт в рамках будівництва нових корпусів НДСЛ «Охматдит» аж 12 млн. грн., які у подальшому... були переведені на рахунки низки інших підприємств, які, на переконання правоохоронців, також мають багато ознак фіктивності.
При цьому цікаво, що юридичне супроводження вказаних угод, за вказівкою нардепа Корчинської, яка до того ще є головою Опікунської ради НДСЛ «Охматдит», здійснювала юрист Адвокатського об’єднання «Юрімекс» (входить до групи компаній «Юрімекс») Сидоренко Наталія Михайлівна, яка, згідно трудового договору, є офіційним помічником народного депутата Оксани Корчинської.
От цікаво, а як таке співробітництво відображається у декларації про доходи пані Наталії, адже, як штатний помічник нардепа вона прирівнюється до державного службовця.
Але є обставини іще цікавіші. Виявляється, що засновниками компанії «Юрімекс» є фірми, які свого часу заснував бізнесмен Олександр Глімбовський. Як не дивно, він і є кінцевим бенефіціаром будівельних компаній групи «Альтіс», які, можна обгрунтовано припустити, банально розікрали гроші на будівництво НДСЛ «Охматдит».
Таким чином, доля щонайменше 48 мільйонів гривень державного підприємства була визначена всього чотирма особами: ставлеником пані Корчинської – Дмитром Шутовським, її помічником і, одночасно, представником «Юрімекс» Наталією Сидоренко, бізнесменом Олександром Глімбовським та самою головою Опікунської ради НДСЛ «Охматдит», - нардепом Оксаною Корчинською.
Чи варто пригадувати, що операція з розкрадання цих коштів щедро прикривалася «балаганом», влаштованим Дмитром Корчинським, що старанно відволікав увагу громадськості на витівки членів «Братства» від грандіозної за масштабами та цинізмом фінансової оборудки.
Як відомо, Олександр Глімбовський є тестем першого з одіозних корупціонерів сучасності, а нині, правда поки неофіційно, кандидата в Президенти України Романа Насірова. Пригадуєте скільки пан Глімбовський майже без зволікань вніс у якості застави за звільнення улюбленого зятя з-під варти, куди він потрапив за клопотанням детективів Національного антикорупційного бюро України? Не виключно, що то є така вичурна помста пана Глімбовського та його громадської камарільї державі через хворих дітей, які вже кілька років поспіль чекають на нові корпуси НДСЛ «Охматдит», де їм вже три українські президенти поспіль обіцяють сучасне стаціонарне лікування.
Може, якщо б не подружжя Корчинських, яке так затято реалізувало цю оборудку для компаній групи «Альтіс», Роман Насіров би досі перебував під вартою у СІЗО і мови взагалі не було б про якесь закордонне лікування чи, як тепер, "кандидатство у президенти",  а тут слід нагадати, що цей статус в Україні дає реальний імунітет від будь-якого адміністративного чи кримінального переслідування на час виборчої кампанії.
P.S.: Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» (розшифровується як «Охорона материнства та дитинства») розташована у 14 старих корпусах, більшість з яких зношені настільки, що не підлягають ремонту. У 2011 частина старих корпусів були знесені, а на їх місці повинні були розбудувати один сучасний лікувально-діагностичний центр загальною площею 63 тис. кв.м. У ньому мав би розташуватись єдиний в Україні спеціалізований центр дитячої онкології, але віз і нині там, де його кинули ще за часів Віктора Януковича. Слід зазначити, що, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в Україні щорічно фіксується тисяча випадків захворювання раком серед дітей у віці до 17 років, яким конче необхідна кваліфікована медична допомога та належні умови та обладнання для її надання.

вівторок, 22 травня 2018 р.

Колишньому народному депутату Мартиненку вручили обвинувальний акт

Детективи Національного антикорупційного бюро України вручили колишньому народному депутату України, екс-голові комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу Миколі Мартиненку обвинувальний акт. Про це повідомив журналістам агентства "Інтерфакс-України" його адвокат Ігор Черезов.
"Зі скандалом отримували сьогодні обвинувальний акт "у справі Мартиненко". Ми прийшли для отримання обвинувального акту. Мартиненко Н.В. детективи запропонували підписати купу паперів, нічим не передбачену", - написав адвокат на сторінці в Фейсбук у понеділок.
За його словами, М.Мартиненко та два його адвоката вирішили не брати участь "у незрозумілих діях НАБУ і САП".
"Ми просили вручити нам обвинувальний акт, для вручення якого нас і викликали, нам відмовили. Коли ми спробували вийти з будівлі, були затримані озброєною охороною без пояснення причин", - стверджує І.Черезов.
Він вказав, що після 1,5 годин читання вголос детективами Кримінального процесуального кодексу вони "вручили нам обвинувальний акт".
У коментарі інтернет-виданню "Українська правда" І.Черезов повідомив, що обвинувальний акт у справі про заволодіння майном ДП "Енергоатома" його клієнту вручили в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.
Як повідомлялося, розслідування за фактом заволодіння коштів "Енергоатома" в сумі EUR6,4 млн детективи НАБУ зареєстрували в грудні 2015 року. 25 жовтня 2017 року М.Мартиненко повідомлено про підозру в рамках цього провадження у ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).
Розслідування фактів привласнення коштів "СхідГЗК" у сумі $ 17,28 млн детективи НАБУ також почали в грудні 2015 року. 20 квітня 2017 року екс-народному депутату, колишньому голові комітету Ради з питань паливно-енергетичного комплексу повідомлено про підозру у вчиненні злочинів за ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 і ч. 1 ст. 255 КК України (організація заволодіння злочинною організацією чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великому розмірі; створення злочинної організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, керівництві такою організацією, участі в ній і в злочинах, вчинюваних такою організацією).
У листопаді 2017 року процесуальний керівник, прокурор САП прийняв рішення про об'єднання двох зазначених кримінальних проваджень в одне. Зараз в цьому об'єднаному кримінальному провадженні про підозру повідомлено 11 особам, з яких 5 перебувають у розшуку.
У даному виробництві йдеться про колишнього народного депутата від "Народного фронту" М.Мартиненко.
Раніше народний депутат Сергій Лещенко в одному з інтернет-видань 22 березня 2015 року заявив, що Генеральна прокуратура Швейцарії відкрила справу проти М.Мартиненко. Він повідомив, що направив запит у посольство Швейцарії в Україні з проханням повідомити, є справа М.Мартиненко, чи ні. Через 2,5 місяці отримав відповідь посольства з посиланням на Генпрокуратуру Швейцарії.
30 листопада 2015 року М.Мартиненко заявив про складання депутатських повноважень у зв'язку з корупційним скандалом, який вибухнув навколо нього і, за його словами, "інформаційною кампанією", що розгорнулася проти нього, а 1 грудня зареєстрував в апараті Верховної Ради відповідну заяву. Парламент 22 грудня 2015 року прийняв проект постанови про складання ним депутатських повноважень.
20 квітня 2017 року детективи НАБУ і прокурори САП затримали М.Мартиненко та першого заступника голови правління НАК "Нафтогаз України" Сергія Перелому за підозрою в скоєнні злочинів за ч.1 ст. 255 (створення злочинної організації) та ч.5 ст.191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу України.
24 квітня 2017 року Суддя Солом'янського райсуду Києва Олександр Бобровник відмовив в арешті М.Мартиненко з альтернативою застави в 300 млн грн і відпустив його під особисту поруку низки народних депутатів.
У січні 2018 року детективи Національного антикорупційного бюро України за дорученням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури відкрили М.Мартиненко та його захисникам доступ до матеріалів кримінального провадження за фактами заволодіння коштами ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" і "Енергоатом".

"Єврорепортер"

Спілка журналістів: $4 млн на кону

Фундаментом колишніх радянських творчих спілок є майно і традиції. Традиції добрі і погані, а от майно - завжди у престижному місці. Спілці журналістів після розпаду Cоюзу дістався лише будинок в центрі Києва. В 1993 році за рішенням суду було визнано право власності на цей будинок за Спілкою журналістів України (СЖУ), яка згодом отримала статус національної. Будинок старий - пережив кілька революцій і війн - але на Хрещатику, загальною площею більше 1100 квадратних метрів, 630 з яких здається Спілкою в оренду. Приміщення на 1 поверсі за 1000 грн за квадратний метр за місяць (плюс ПДВ, комунальні витрати, податок на землю), 250 грн за квадратний метр на 2 і 3 поверхах і 450грн за квадратний метр для «Приватбанку». Загалом це більше 4 мільйонів грн за рік!
Саме ця будівля та кошти отримані від оренди є ласим шматком пирога, який не дає спокою новообраному очільнику Спілки Сергію Томіленку. За аскетичним, на перший погляд, життям керівника Національної спілки журналістів України (НСЖУ) прослідковуються туристичні подорожі в екзотичні країни, оплата ескорту з числа місцевих привабливих чоловіків (можна прочитати тут), дорогі аксесуари та ін.
Кошти від здачі приміщень в оренду дозволяють Спілці проводити свою діяльність на постійній основі, утримувати апарат, більша частина якого залучена для обслуговування орендарів, проводити засідання правління, з'їзди (наприклад, позаминулий з'їзд 2012 року обійшовся у 400 тисяч грн, а у 2017 році виявився ще більш коштовним), сплачувати відрядження голові та співробітникам апарату.
За діючим Статутом питання майна та коштів НСЖУ – це повноваження правління. Саме правління затверджує кошторис на наступний рік і звіт за минулий, правління ж приймає рішення про відчуження майна Спілки.
Так, саме правління давало дозвіл першому секретарю Спілки Томіленку продати автомобіль, який перебував на балансі НСЖУ - "Опель Вектра" (2006 р.) та акції Товариства з обмеженої відповідальності "Українське незалежне інформаційне агентство новин" (УНІАН). І те, і те мали би продати по 200 тисяч грн, а на отримані 400 тисяч грн, придбати нове авто.

З'ясувалося, що автомобіль було продано у лютому 2016 р., а оформлено продаж складом правління лише 4 листопада 2016 р. (одразу після "призначення" Томіленком себе виконуючим обов'язки голови) за... 12 тисяч грн, при ринковій вартості машини від 210 тисяч грн! Акції було продано за номінальною вартістю - 20 грн (за всі!). Таким чином, замість нової машини за 400 тисяч, Спілка отримала аж 12 тис. 20 грн, і звісно ж ніякої машини придбано не було.
Але, якби формально не підходило правління до голосування за майно та кошти, тепер і це не влаштовує Томіленка: розроблені ним (з найнятими за рахунок Спілки юристами) зміни до Статуту НСЖУ та прийняті на з'їзді, передбачають одноособові рішення голови щодо продажу майна, зокрема нерухомого і земельних ділянок. Іншого нерухомого майна, окрім названого будинку на Хрещатику і земельної ділянки під ним, у Спілки немає. Тож обласні організації зробили єдине можливий висновок – йдеться саме про продаж будинку.
Такі плани трійця "Наливайко - Томіленко - Устюжин" намагалися реалізувати з 2012 року - це було очевидно, адже одразу після з'їзду 2012 р. та смерті Ігоря Лубченка (голови НСЖУ з 1997 по 2012 рр.) першою вимогою до головного юрисконсульта НСЖУ Т.Котюжинської (з 2005 р.) було віддати їм документи на будинок.
Потім були спроби звільнити її і головного бухгалтера рішенням Секретаріату за те, що не віддають документи на будинок. Потім були спроби отримати дозвіл Правління на передачу будинку під заставу для отримання кредиту на інформаційне і кадрове агентство Спілки, потім на передачу будинку до статутного фонду новоствореного підприємства НСЖУ.
Але правління завжди було насторожі – нехай все буде, як є, бо ця традиція показала себе добре - попередній голова Ігор Лубченко відкинув не одну "привабливу" пропозицію продати, обміняти будинок і жодної копійки ані від оренди, ані від якихось інших маніпуляцій з будинком до рук Ігоря Федоровича не "прилипло".
"Ты представляешь, он реально бессребренник?!", - ділився своїм здивуванням від такої позиції Лубченка один з "ділків" під час з'їзду 2012 року. В новій редакції Статуту можливість продажу будинку вже не приховується. Як саме це буде завуальовано – під договір позики, кредит, чи ремонт після якого впадуть внутрішні дерев'яні перекриття будинку - час покаже. Вартість будинку близько 4 мільйонів доларів. Якщо будинок буде продано, то, можна сказати, що цей з'їзд стане останнім в історії НСЖУ.

Наприкінці, постає іще одне питання: "В чому порушення?". Відповідь – у несплаті податків! Адже різна ціна означає різні суми ПДВ і, власне, податок на прибуток? Чому для різних орендарів різні умови?
Чому про недоотримані Спілкою кошти мовчить ревізійна комісія НСЖУ? Можливо ці "недоотримані кошти" насправді "отримані", але напряму керівництвом Спілки?
На ці питання може дати відповідь тільки комплексна перевірка фінансово-господарської діяльності НСЖУ та Держкомтелерадіо! Востаннє така перевірка держорганами проводилась у далекому 2011 році...
Шановні спілчани! Занадто багато "чому" у діяльності Сергія Томіленка. Нарешті пора йому на ці "чому" відповісти!

"Єврорепортер"

середа, 25 квітня 2018 р.

Кримський бізнес банкірів президента Порошенка

На днях результатами своїх досліджень поділився журналіст Олександр Дубінський та розповів як Макар Пасенюк і Валерія Гонтарєва співпрацювали з окупаційною владою Криму і Генбанком.
Як відомо, Макар Пасенюк, керуючий партнер компанії ICU, яка обслуговує інтереси президента України Петра Порошенка, після анексії Криму домовлявся з окупаційною владою про викуп об'єктів нерухомості санаторно-курортного призначення, які перебували у заставі у націоналізованих урядом Росії банків. Переговори ICU і влади анексованого Криму відбувається саме у той період, коли майбутня глава НБУ Валерія Гонтарєва ще є співвласником цієї інвесткомпанії.
"Ми вже повідомили 2 фондам, що будемо в змозі щось вислати наступного тижня. Як і домовлялися, ми плануємо об'єднати всі об'єкти попередньо розбивши їх на категорії і провести пре-маркетинг, а потім вже намагатися працювати по-об'єктно. Схожу ідею ми плануємо зробити за банківськими вкладами. Якщо ти не проти, то хотіли б включити туди і портфель ПБ (Платинум Банк, де Пасенюк є членом наглядової ради)", - це текст листа з темою "Crimea", яке Пасенюк написав відомому нам по ряду публікацій бізнесменові Григорію Гуртовому, співвласникові "Платинум Банк". У копії цього листа також вказано Володимира Демчишина, акціонера ICU, пізніше призначеного Порошенком міністром енергетики.
"Згідно з наявними у мене документами, Пасенюк від імені кількох банків вів переговори про продаж їх заставної нерухомості в рахунок погашення кредитів. Зокрема, для інвесторів ICU підготувала презентації по 10 об'єктам нерухомості: 1. Марино Віп готель (Ялта); 2. Санаторій «Київ» (Ялта); 3. Ялтинський військовий санаторій (Ялта); 4. Санаторій «Прибережний» (Ялта); 5. Растворно-бетонний вузол (Ялта); 6. Дитячий оздоровчий табір «Чайка» (Судак); 7. Євпаторійський рибзавод (Євпаторія); 8. Банк «Хрещатик» Кримське і Ялтинське відділення (Сімферополь і Ялта); 9. ТРК «Меганом» (Сімферополь); 10. Будинок Композитора (Ялта)", - пише журналіст Дубінський.
Щоб отримати гроші від покупців за ці об'єкти нерухомості (викупити їх із застави), Макар Пасенюк і Григорій Гуртовий вирішують використовувати "Платинум Банк" (нагадаємо, Пасенюк входить до наглядової ради цього банку) і приймати платежі в рахунок погашення заборгованості за посередництво з боку кримського Генбанку.
Генбанк - банківська установа, яка була створена в Криму для обслуговування місцевого населення і бізнесу замість російських банків, які пішли з півострова після анексії Півострова через введені США та ЄС санкції. 50% акцій Генбанка належали кримській окупаційній владі (фактично, це - підконтрольний банк Сергія Аксьонова).
20 травня 2014 року член ради директорів ЗАТ Генбанк Антон Тернівський відправляє Гуртовому форму угоди про надання послуг з прийому готівкових коштів в російських рублях, доларах США, євро в рахунок погашення кредитної заборгованості та за договором з третіми особами, з подальшим транзитом даних коштів.
А вже 21 травня Гуртовий Григорій Аркадійович отримує лист від Віталія Коломійця (DEPOT Development Group) з комерційною пропозицією і презентацією об'єктів нерухомості в Криму, із зазначенням, що всі об'єкти можуть бути продані або здані в оренду. У презентації вказана комерційна нерухомість в Криму, що належить групі компаній «Фокстрот» в місті Феодосії, Сімферополі, Севастополі, Керчі (всього 8 об'єктів).
"Хочу звернути увагу на те, що листування відбувається з квітня 2014 року, вже після анексії Криму і так званого референдуму 16 березня 2014 року, - тобто, ICU, акціонерами якої на той момент окрім Пасенюка є Гонтарева і Демчишин, свідомо приймає правила гри країни -оккупанта і співпрацює з банком окупаційної влади", - резюмує Олександр Дубінський.

"ЄВРОРЕПОРТЕР"